НОТАРІУС

особа, уповноважена державою складати нотаріальні акти, заповіти, посвідчувати власноручність підписів, опротестовувати векселі та чеки.

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

НОТОГЕЯ →← НОТА

Смотреть что такое НОТАРІУС в других словарях:

НОТАРІУС

НОТА́РІУС, а, ч.Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.Нотаріуси покликані розв'язувати різні пит... смотреть

НОТАРІУС

імен. чол. роду, жив.юр.нотариус

НОТАРІУС

нота́ріус[нотар'іус]-са, м. (на) -сов'і /-с'і, мн. -сие, -с'іў

НОТАРІУС

-а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.

НОТАРІУС

нотаріус; ч. (лат., писар, секретар) службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо). Див. також: нотаріальний нотаріат... смотреть

НОТАРІУС

Особа, уповноважена державою складати нотаріальні акти, заповіти, посвідчувати власноручність підписів, опротестовувати векселі та чеки.

НОТАРІУС

[notarius]ч.notariusz

НОТАРІУС

рос. нотаріус (від латин. notarius- писар, секретар) — службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, доручення тощо).... смотреть

НОТАРІУС

ім notary public • засвідчити (завірити) в ~а to confirm by a notary; notarize • печатка ~а notarial seal • ~ з операцій із нерухомістю conveyancer... смотреть

НОТАРІУС

нота́ріус (від лат. notarius – писар, секретар) службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, довіреності тощо).

НОТАРІУС

-а, ч. Службова особа, яка очолює нотаріальну контору, керує її роботою та здійснює нотаріальні дії.

НОТАРІУС

【阳】 法 公证人

НОТАРІУС

{нота́ріус} -са, м. (на) -сові /-сі, мн. -сие, -сіў.

НОТАРІУС

нота́ріус іменник чоловічого роду, істота

НОТАРІУС

Notary public

НОТАРІУС

нотаріус ім. notary public;

НОТАРІУС

notary, tabellion, scrivener

НОТАРІУС

-а m notariusz

НОТАРІУС

нотаріус, -а

НОТАРІУС

ნოტარიუსი

НОТАРІУС

нотариус

T: 142