Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
У княжу добу особа, що з різних причин втратила попередній соціальний статус, вільна людина, яка перебувала під опікою Церкви; устав кн. Всеволода (XII... смотреть
знедолена людина, якої відцуралося суспільство; вигнанець. Перші відомості про І. містяться у “Руській правді”, де ізгойство фігурує як юридичний інститут. Більшість І. походила з селян, які в процесі феодалізації втратили зв’язки з громадою, та з холопів, які викупилися або були відпущені на волю. Матеріально незабезпечені, вони осідали у чужих володіннях, на землях інших громад і згодом ставали залежними від землевласників. У ХІV ст. прошарок І. перестав існувати, і тепер слово “ізгой” вживається інколи у переносному значенні. англ. outcast; нім. Paria m –s, -s; угор. kisemmizett; рос. изгой.... смотреть
-я, ч. 1) У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. 2) Людина, ... смотреть
-я, ч. 1》 У Київській Русі – людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв'язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін.2》 Людина, ... смотреть
імен. чол. роду, жив.екон.людина, що вийшла зi свого колишнього суспiльного стануизгой
Вигнанець, див. остракізм
Ізго́й, -го́я; ізго́ї, -го́їв (гр.)
ізго́й іменник чоловічого роду, істота
lat. esgoyизгой
Exile
ист.; перен. изгой
ізгой, -я
Изгой