ІЗРАЇЛЬ

I згідно із Старим Заповітом, стародавня держава у Пн. Палестині; у ХII-ХI ст. до н.е. союз племен; бл. Х ст. царство; після смерті Соломона (922 до н.е.) його царство розпалося на два: І., створений 10 пн. племенами (столиця Самарія) та Юдею; розквіт І. у IХ ст. до н.е. за царювання Омрі; завойований Ассирією; населення переважно винищене або виселене, решта змішалася з чужинцями-колоністами (самаритяни). II держава в Азії, на узбережжі Середземного м. та Акабської зат. (Червоне м.). Поверхня височинна; на пн. Галілейське плоскогір'я, на пд. пустельне й кам'янисте плато Неґев, на сх. тектонічна заглибина з Тиверіадським оз., долиною р. Йордан та Мертвим м. - найглибшою западиною на Землі; клімат субтропічний сухий, на узбережжі вологий. Євреї (82%), араби; державна релігія - юдаїзм; понад 90% населення у містах; гол. м.: Тель-Авів, Єрусалим, Гайфа. Високорозвинута країна; сучасна промисловість; електроніка, медичне обладнання, зброя, обробка алмазів; інтенсивне землеробство (цитрусові, виноград, зернові) й тваринництво; туризм, переважно прочани до Святої Землі. Історія. У давнину держава у Пн. Палестині, що виникла бл. 929 до н.е., після розпаду королівства Соломона на Юдею (зі столицею в Єрусалимі) та І. (зі столицею в Самарії); розквіт у IX до н.е.; зане