Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
бенефіція; ж. (лат., благодіяння) 1. В ранньофеодальній Західній Європі (8-12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адміністративних обов'язків. 2. У римському та буржуазному цивільному праві - привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3. У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою. Див. також: алод, альменда, апанаж, латифундія, манор, феод... смотреть
бенефі́ція (від лат. beneficium – благодіяння) 1. В ранньофеодальній Західній Європі (8 – 12 ст.) надання королем або іншим великим землевласником васалові у довічне володіння землі за виконання певних військових чи адмінісіративних обов’язків. 2. У римському та буржуазному цивільному праві – привілей, встановлений для окремих осіб або груп. 3. У католицькій церкві винагорода духовної особи доходною посадою.... смотреть
-ї, ж., іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу. || Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, по... смотреть
-ї, ж. , іст. Земля, надана в користування (звичайно довічно) або подарована королем за службу.|| Всяке майно чи прибутки католицького духовенства, пов... смотреть
[beneficja]ж.beneficjum
У середньовіччі земельне володіння, надане васалові за умови несення ним окреслених повинностей; поклала початок ленному обов'язкові.
БЕНЕФІ́ЦІЯ див. бенефі́цій.
імен. жін. родубенефиция
Бенефі́ція, -ції, -цією; -фі́ції, -цій
бенефі́ція іменник жіночого роду королівський дар іст.