Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
ВІЙТ, а, ч.1. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та в... смотреть
Бодай ніхто, чесний, війтом не був.Бувши чесним війтом, не догодиш громаді і стягнеш на себе ворожнечу.Війт завинив, а громада відповідає.За війтові по... смотреть
1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурз... смотреть
ВІЙТ, а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Іст. УРСР, І, 1953, 132); // заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Барв., Опов.., 1902, 367); // У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Чорн., Визвол. земля, 1950, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 670.... смотреть
війт — 1) у давній Україні — голова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також голова колегії суддів у старому українському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт (М. Номис); 2) у старому українському селі — сільський староста, сільський старшина. Не війтова дочка, та до речі говорить (М. Номис); 3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня); 4) наказни́й війт див. наказни́й ге́тьман. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 93.... смотреть
-а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі т... смотреть
Виборний голова громади [XIX] Зазначує лише, що цісар «вислухав опінії Станів при унормуванні способу вибирання війтів і присяжних у сільських громадах... смотреть
-а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі та... смотреть
СТА́РОСТА іст. (керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування), ГОЛОВА́, ВІЙТ, СО́ЛТИС зах. (сільський).
імен. чол. роду, жив.іст.войт
[в'ійт]-та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў
[wijt]ч.wójt
війт; ч. (нім.) 1. У старовину в Україні - голова міської управи чи колегії суддів. 2. Голова сільської громади в Галичині.
Спадкова посада у містах і селах з магдебурзьким правом
{війт} -та, м. (на) -тові/-ті, мн. -тие, -тіў.
Війт, -та; ві́йти, -тів
війт іменник чоловічого роду, істота
(сільський) староста, голова.
ист. войт
війт, -а