ВІЙТ

1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст. очолював лаву, виконував адміністративні та судові функції; спершу призначався власником міста, влада була спадковою, з часом міста стали викуповувати війтівство, і посада в. перетворилася на виборну; у Козацькій державі XVII-XVIII ст. обраного в. затверджувала гетьманська влада; посада в. у селах України зникла у XVIII ст., а в містах після скасування маґдебурзького права на поч. XIX ст.; 2. в Галичині за австр. часів начальник громади; в Зх.. Україні у 20-30-х ХХ ст. управитель волості.

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

ВІЙТОВИЧ ПЕТРО →← ВІЙСЬКОВІ РАНГИ

Смотреть что такое ВІЙТ в других словарях:

ВІЙТ

ВІЙТ, а, ч.1. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та в... смотреть

ВІЙТ

Бодай ніхто, чесний, війтом не був.Бувши чесним війтом, не догодиш громаді і стягнеш на себе ворожнечу.Війт завинив, а громада відповідає.За війтові по... смотреть

ВІЙТ

1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурз... смотреть

ВІЙТ

ВІЙТ, а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Іст. УРСР, І, 1953, 132); // заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Барв., Опов.., 1902, 367); // У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Чорн., Визвол. земля, 1950, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 670.... смотреть

ВІЙТ

війт — 1) у давній Україні — го­лова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також го­лова колегії суддів у старому укра­їнському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто су­дить? — Війт (М. Номис); 2) у старому українському селі — сіль­ський староста, сільський старши­на. Не війтова дочка, та до речі го­ворить (М. Номис); 3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня); 4) на­казни́й війт див. наказни́й ге́тьман. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 93.... смотреть

ВІЙТ

-а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі т... смотреть

ВІЙТ

Виборний голова громади [XIX] Зазначує лише, що цісар «вислухав опінії Станів при унормуванні способу вибирання війтів і присяжних у сільських громадах... смотреть

ВІЙТ

-а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі та... смотреть

ВІЙТ

СТА́РОСТА іст. (керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування), ГОЛОВА́, ВІЙТ, СО́ЛТИС зах. (сільський).

ВІЙТ

імен. чол. роду, жив.іст.войт

ВІЙТ

[в'ійт]-та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў

ВІЙТ

[wijt]ч.wójt

ВІЙТ

війт; ч. (нім.) 1. У старовину в Україні - голова міської управи чи колегії суддів. 2. Голова сільської громади в Галичині.

ВІЙТ

Спадкова посада у містах і селах з магдебурзьким правом

ВІЙТ

{війт} -та, м. (на) -тові/-ті, мн. -тие, -тіў.

ВІЙТ

Війт, -та; ві́йти, -тів

ВІЙТ

війт іменник чоловічого роду, істота

ВІЙТ

(сільський) староста, голова.

ВІЙТ

ист. войт

ВІЙТ

війт, -а

T: 112