ВАВИЛОНІЯ

стародавня семітська держава (поч. II тис. до н.е. - 589 до н.е.) у Пд. Месопотамії (теп. Пд. Ірак), що виникла на території Шумеру і Аккаду; столиця - Вавилон; у період свого найбільшого розвитку В. мала величезний політичний і культурний вплив на цілу Зх. Азію; у період розквіту Ассирії (IX-VII ст. до н.е.) - під її пануванням із збереженням культурного домінування; у кінці VII ст. разом із Мідією сприяла падінню Ассирії; як Нововавилонська держава (звана також за пануючою династією Халдея) повернула свої давні впливи; у 589 завойована Персією, стала однією з її сатрапій, проте ще довго була важливим культурним центром стародавнього Сходу (досягнення вавилонської науки у галузях астрономії, математики, медицини, літочислення тощо).