ВИШИВКА

поширений різновид ручної праці, переважно жіночої; в. оздоблює одяг, передусім жіночі й чоловічі сорочки, декоративні тканини; кожна в. за технікою, композицією, мотивами й кольорами відповідає своєму призначенню (напр., в. для дівочого, жіночого, чоловічого, дитячого одягу, для речей буденних, весільних, жалобних тощо); розрізняють в. двосторонню (техніки перебору, стебелевий шов, мережання, вирізування тощо) і односторонню (техніки хрестик, низинка, набирування тощо); в. відомі ще в роксолян (II ст. до н.е.), про в. на білій сорочці українців знаходимо звістки у візантійських письменників XI-XII ст.; в XI ст. кн. Анна, сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання в. у монастирських школах; орнаментальні мотиви укр. народної в. надзвичайно багаті композиційним укладом і кольористикою; спільний оригінальний стиль, чимало регіональних відмінностей; найуживаніші кольори - чорний і червоний або чорн