Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
ВОВК, а, ч.1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті.Він шукав Чайку, щоб сказати йому, що вовків уже не зацьковано ловцями; що їх уже ціла зграя й... смотреть
ви́ти во́вком (зві́ром). Бути у стані великого розпачу. Відомо, що чиновники-бюрократи часто вовком виють через те, що їм, нехай і формально, треба відповідати на листи трудящих (З журналу); Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем... (В. Стус). вовк в ове́чій шку́рі. Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий). вовк кишки́ догриза́є у кого. Хто-небудь дуже хоче їсти. Розбудимо Ніну, зготуємо.. якесь вариво, бо в мене вовк уже кишки догризає (М. Стельмах). впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, вхопи́ти) во́вка за ву́хо (за ву́ха). Виявити сміливість, кмітливість, спритність; уміти використати що-небудь з користю для себе. Коли ж хлопець вискочив з класу, начальник режиму сказав, аж ніби зрадівши: — От бачите, який він... Наче окропом налитий... Цей не пропаде, цей зуміє впіймати вовка за вухо! (О. Гончар); Він вміє піймати вовка за вуха (М. Номис); — Як ви там казали? Цей вовка за вухо вхопить? Одне слово, з живчиком та з перчиком хлопець,— посміхнувся Валерій Іванович (О. Гончар). диви́тися / гля́нути во́вком на кого і без додатка. Виявляти неприязне, вороже ставлення до кого-небудь. Никін .. не грима, не лає, а проте все вовком дивиться (Л. Яновська); Тільки одна Докія бачить та знає Катрине горе, вона єдина може її втішати і заспокоювати. Але вони (Чумаки) і на неї вже вовком дивляться (В. Кучер); Я встряв до розмови, а він .. так на мене вовком глянув (Д. Косарик). диви́тися вовка́ми. Тетяна читала про голову там і про кооперацію .. Цього вони (вороги кооперації) не подарують. І так вовками дивляться (А. Головко). зави́ти во́вком. Впасти у відчай. — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут, діду, чоловік вовком завиє (І. Франко). з’ї́сти соба́ку (во́вка, му́ху) на чому, в чому. Набути великого досвіду в якійсь справі; ґрунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь. Хіба ж Ласієві позичати того досвіду? Та за стільки років головування він собаку на роботі з’їв (Ю. Збанацький); — І це я знаю, — поблажливо промовив він, мовляв: молодий ти ще, а ми на цім ділі собаку з’їли (П. Загребельний); Михайло Степанович таки поганенький рибалка. А ви в цій справі вже з’їли вовка (З журналу); У всіх тих штуках Гершко Гольдкремер здавна, як то кажуть, з’їв муху (І. Франко). і вовки́ си́ті, і ко́зи ці́лі. Ніхто не зазнав шкоди, збитків, неприємностей і т. ін. Всі драпіжники аж легше відітхнули, почувши таку царську мову (про конституцію). Дух у них уступив, хоч і не знали ще, як властиво цар (Лев) міркує з тою конституцією поступити, щоб і Вовки були ситі, і Кози цілі (І. Франко); Гладко все в артілі — Й вовки, бач, ситі, й кози цілі... (С. Караванський). (і) вовк не пролі́зе, перев. зі словоспол. таки́й, що. Надзвичайно густий. Яри кругом, до самого Інгулу, терники такі, що й вовк не пролізе (О. Сизоненко). морськи́й вовк. Досвідчений моряк. Нам головне — до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький); Перед ним суворі екзаменатори, бувалі морські вовки, екзаменують тебе на далекі плавання (О. Гончар). не ба́чити сма́леного во́вка. Бути недосвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті. Молоді (фабзавучники) ще, зелені, не бачили смаленого вовка. Дома сидячи, загориться — поїду на шахту. Поїде, спробує, аж там не так легко, як гадалось, та й назад (Д. Ткач); — Ви ще не бачили смаленого вовка,— супиться Чигирич.— Бач, їм коржі не вгодили (М. Стельмах). не ба́чити сма́леної сови́. Ти ще не бачив смаленої сови (Укр.. присл..). оче́й у Сірка́ (Рябка́, во́вка) позича́ти / пози́чити. Втратити почуття сорому, власної гідності. Такії очей у вовка Позичать не стануть: Вони сорому ізроду Не мали й не мають (Укр. поети-романтики..); — І Павло пішов (до Заруби), очей у Сірка позичивши? Де ж твоя совість, чоловіче? (В. Кучер); // Постійно відчувати сором, негідність свого вчинку. (Бичок:) І кращі від твоєї дочки живуть без шлюбу та ще й як живуть! .. (Стеха:) Живуть та цілісінький вік у Сірка очей позичають! (М. Кропивницький). па́хне сма́леним (сма́женим, гірчи́цею, тютюно́м). Наближається або передбачається якась небезпека чи неприємність. Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Ю. Збанацький); (Залєський:) Справа у мене до тебе є. (Ганна:) Справа? (Залєський:) Ого, як стрепенулася. Видно, добре чуєш, де смаженим пахне (В. Собко); Переляк добре витвережує хмільні голови. Більшість бандитів, зрозумівши, що тут пахне гірчицею, рачки поповзли назад (В. Вільний). па́хне сма́леним во́вком. Боровець брав за камінь не тільки гроші, але й натуроплату .. Потім приїхала дружина Боровця і, відчувши, що тут пахне смаленим вовком, позбавила паню секвестраторку можливості трудитися разом з Боровцем (Ю. Мельничук). в пові́трі па́хне сма́леним. Вихопивши із ярма занозу, відскакує (Тимко) вбік, чекає, коли Прокіп зробить до нього перший крок. Але той, мабуть, розуміє, що в повітрі пахне смаленим, стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. — Сам біс десь не злякає мене,— стріляний я вже горобець (М. Стельмах); — Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав — “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник). хоч вовкі́в (соба́к, псів) гони́ (ганя́й). Дуже холодно. Ішов з сіней холод: у хаті хоч вовків гони! (Панас Мирний); Один (фін) каже: “Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо” (Григорій Тютюнник); — У людей чоловіки, як чоловіки, а цей… У хаті вже хоч собак ганяй, гості на підході, а він, бачте, розсівся (З газети). хоч во́вком вий. Уживається для вираження безвихідного, скрутного становища, великого відчаю, досади і т. ін. через неможливість що-небудь змінити. — На узбіччі дороги, спиною обпершись об стовбур, роззиравсь я на осінню Яблунівку, вродливу, мов молодиця уповні літа, і така мене брала досада, хоч вовком вий, хоч скачи гопки, хоч на небо дерися! (Є. Гуцало); — Хоч би, думаю, яка-небудь грішна душа на дорозі трапилась. Хоч вовком вий — нікого (В. Логвиненко); Нам, неписьменним, хоч вовком вий. Попросиш котрогось, а він тобі як гаркне — хіба ж людині до того, щоб у такому пеклі ще для когось і листи писати (Ю. Збанацький). хоч во́вком труби́. — Як ми поживаємо... Коли є люди, то добре, а коли нема — хоч вовком труби: так прямо і чахнеш на цьому відлюдді (М. Стельмах). хоч вовк траву́ їж. Абсолютно байдуже, що буде. — Чи вам тільки б рекорд узяти, а там хоч вовк траву їж? (Ю. Шовкопляс); — Кожен потихеньку якось перебереться на той бік — і добре! А після мене, мовляв, хоч вовк траву їж! (В. Малик). як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький).. як цап (вовк) у (на) зо́рях, зі сл. розбира́тися, розумі́ти і т. ін., ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (розбиратися, розуміти і т. ін.). — Е-е, Йванку, ти кумекаєш у тютюнах як цап у зорях (З газети); Розуміється як вовк на зорях (Укр.. присл..).... смотреть
Аби вовк ситий і коза ціла.Погоди противників без шкоди для жадного.Викликав вовка з ліса.Спровокував сам собі лихо.Вовка голод із ліса гонить.Конечніс... смотреть
ВОВК, а, ч. 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. У лозах десь вовки завили (Гл., Вибр., 1957, 180); Вовки дуже шкідливі хижаки, бо знищують багато свійської худоби, особливо овець (Зоол., 1957, 154); * У Порівн. В тих циган такі страшні собаки, мов вовки (Н.-Лев., III, 1956, 269). ◊ Бджоляни́й вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджоли. ◊ Бода́й (хай би і т. ін.) вовки́ з’ї́ли кого — уживається для вираження обурення, незадоволення чиїмись учинками або як побажання комусь лиха; Вовк в ове́чій шку́рі — про лицеміра, який під машкарою доброзичливості приховує злі наміри; Во́вком диви́тися (подиви́тися, гля́нути і т. ін.) — дивитися неприязно, вороже. Братова вічно дорікала [Оксані] шматком хліба, дивилась вовком і чекала того дня, коли хтось трапиться та забере зайвого рота з хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 34); Барон Нольде вовком позирав на веселу компанію молодих декадентів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 286); Дай бо́же на́шому теля́ті во́вка з’ї́сти!, жарт. — про що-небудь непосильне, неможливе для здійснення ким-небудь. — Куди, хлопці? Сома ловити? Дай боже нашому теляті вовка з’їсти! (Донч., VI, 1957, 9); Жи́ти во́вком (вовка́ми) — жити далеко від людей, на відлюдді. Вийшов закон про зселення хуторів.. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Збан., Єдина, 1959, 22); Морськи́й вовк — старий, бувалий моряк. На них [пароплавчиках] уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани — справжні морські вовки (Ю. Янов., II, 1958, 196); [Не] ба́чити сма́леного во́вка — [не] зазнати труднощів, [не] зустрітися з небезпекою, [не] бути досвідченим. Е, ти ще не бачив смаленого вовка (Номис, 1864, № 3629); [Олена:] Ви от латинську мову знаєте, а смаленого вовка бачили? (Мик., І, 1957, 109); Стари́й (стрі́ляний) вовк — про людину, яка багато пережила, загартована життям, витривала; Хоч вовкі́в гони́ (ганя́й) — холодно в приміщенні. — А тут у хаті — хоч вовків гони… (Мирний, II, 1954, 251). 2. діал. Середня частина кавуна без зернят. Скибки [кавуна] розпались, і зсередини випав червоний вовк (Н.-Лев., І, 1956, 501). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.... смотреть
ВОВК ВОВКОВИЧ ВОВЧКО ВОЛКОВ ВОЛКОВИЧ ВОЛЧЕК ВОЛЧИК ВУЧЕТИЧ ВОЛЧКОВОтчество от нецерковного мужского личного имени Волк, Волчок, в прошлом частого у ... смотреть
Хижий ссавець з родини вовчих, заселяє ліси, степи і тундри Євразії та Пн. Америки; довж. тіла 1-1,3 м (часом бл. 1,6 м), вис. у холці бл. 85 см, довж.... смотреть
-а, ч. 1) Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. •• Бджоляний вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджіл. 2) діал. Середня частина ка... смотреть
ВОВК (хижий звір), СІРОМА́НЕЦЬ, СІ́РИЙ. — Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить... смотреть
-а, ч. 1》 Хижак родини собачих, звичайно сірої масті.Бджоляний вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджіл.2》 діал. Середня частина кавун... смотреть
Настоящее имя: Вентцель Владимир НиколаевичПериодические издания:• Весь Мир, 1916-17Источники:• Масанов И.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, уче... смотреть
[воўк]-ка, м. (на) -ку/-ков'і, кл. воўчеи, мн. воўки, воуўк'іўдва воўкие
[wowk]ч.wilk зоол.морський вовк — wilk morski morsk.
Wolfморський вовк перен. — old salt; sea dogдивитися вовком розм. — to scowl, to lower; to look surly (morose, crusty)
вовк:◊ вовк і вівці шах. вид гри: Окремою грою були “вовк і вівці”, де грано чотирьома личманами – “вівцями” проти одної дамки – “вовка” (Горбач) ◊ розумітися як вовк на зві́здах бути некомпетентним (ст)... смотреть
власна назва, імен. чол. роду
імен. чол. роду, жив.волк
Вова, вовцюга, вовцюган, вовцюра, вовча, вовченя, вовченятко, вовчик, вовчик-братик, вовчисько, вовчище, вовчура, сіроманець
Вовк прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Вовк, во́вка, во́вкові, на во́вкові, во́вче! вовки́, вовкі́в, -ка́м
{воўк} -ка, м. (на) -ку/-кові, кл. во́ўчеи, мн. воўки́, воуўкі́ў два во́ўкие.
【阳】 狼
вовк іменник чоловічого роду, істота
Varg
Loup
Ulv
Ulv
-а m wilk
вовк, -а
მგელი
вовк — 1) (зменшено-пестливі — во́вченько, вовчо́к, во́вчик; збільшені — вовчи́ще, вовцю́га; самка — вовчи́ця, вовчи́ха; у казках — во́вчик-бра́тик, вовчи́ще-помели́ще; у думах — вовки́-сірома́нці) хижак родини собачих, звичайно сірої масті; якщо худоба була ознакою селянського добробуту, то вовк як символ хижацтва, невгамовного голоду — породженням злої сили, творіння Сатани (тому є й народні замовляння від вовка); про диявольську природу вовка мовиться в народних оповіданнях: «Бог створив пса, щоб служив людині, а Біда — вовка, щоб їй шкодив»; див. ще ві́льха; не випадково «вовк у овечій шкурі» символізує лиху людину, що прикидається доброю; вовк символізує невдячність («Годуй вовка, щоб він тебе з’їв», «Скільки вовка не годуй, він усе в ліс дивиться»), злість, жорстокість («Вовк не такий лихий, як недобрий», «Викликав вовка з лісу»), ненажерливість («Пожалував вовк кобилу — лишив хвіст і гриву», «То — вовче горло», «Витягни вовкові й зуби, то він апетит не згубить»), корисливість, егоїзм («Не туди вовк тягне, де для нього не пахне», «З вовком до паю не ставай»), небезпеку, лихо («Вовка не треба кликати з лісу, він і сам прийде», «За вовка промовка, а вовк у хату суне»), солідарність між лихими людьми («Вовк вовка в яму не втрутить»), досвідченість («Старий вовк не лізе до ями»), голодне життя, голод («Вовка голод з лісу гонить», «Голодний, як вовк»); вовк виє по ночах теж із голоду, тому вираз «побачити вовчу звізду» — це, по суті, «завити з голоду» або переосмислено — «зазнати голоду, злиднів, нестатків»; заворожувальну силу, гадали, має погляд вовка, коли він першим подивиться на людину; у народній творчості також виступає символом швидкості героїв, як і сокіл (пор. приказку «вовка ноги годують» або в «Слові о полку Ігоревім»: «Вої скачуть, як сірі вовки по полю»); див. ще Гео́ргія Побідоно́сця день, Ю́рія день. Вовк знає, що їсти має (приказка); Вовк старіє, але не добріє (приказка); Вовк, то вовче й думає (М. Номис); У лозах десь вовки завили (Л. Глібов); По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили (А. Метлинський); фразеологізм: хоч вовкі́в ганя́й [у ха́ті] — дуже холодно; 2) рід народної дитячої гри; також загна́ти сухо́го во́вка — рід народної дитячої гри, коли кілька хлопчиків накидаються на одного й примушують його пригнути ноги до землі; 3) Во́вчик-Бра́тик див. тоте́м. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 103.... смотреть
1882-?, ген.-хорунжий Армії УНР, 1917 організатор укр. підрозділів на румунському фронті, учасник 1 Зимового походу, 1920 командувач 4 Стрілецької київ... смотреть
1882-?, ген.-хорунжий Армії УНР, 1917 організатор укр. підрозділів на румунському фронті, учасник 1 Зимового походу, 1920 командувач 4 Стрілецької київської дивізії; 1921-22 військовий міністр еміграційного уряду; 1925 перший гол. Укр. Воєнно-Історичного Товариства; на еміграції у Німеччині.... смотреть
(псевдонім В. Селянської)нар. 1926, укр. письменник, перекладач, літературознавець; з 1945 в еміграції (ФРН, Бразилія); доктор філософії, професор унів... смотреть
• ВОВК Віра(справж. — Селянська Віра Остапівна; 2.I 1926, м. Борислав, тепер Львів. обл.)- укр. письменниця, літературознавець і перекладач у Бразілії.... смотреть
(псевдонім В. Селянської) нар. 1926, укр. письменник, перекладач, літературознавець; з 1945 в еміграції (ФРН, Бразилія); доктор філософії, професор унів. Ріо-де-Жанейро, популяризатор укр. літератури в Лат. Америці, пише укр., нім., португ. мовами; збірки Мандри, Манделя, драматична поема Триптих, п'єса Іконостас України; переклади укр. літератури на португ., іспан., нім. мови, переклади укр. мовою творів Ф. Дюренматта, Ф.Ґ. Лорки, П. Клоделя.... смотреть
• ВОВК (Волков) Федір Кіндратович[літ. псевд. — Кондратович Ф., Сірко Ф., Яструбець та ін.; 5(17).III 1847, с. Крячківка, тепер Пирятинського р-ну Полт... смотреть
Вираз походить з Євангелія: "Бережіться лжепророків, які приходять до вас у овечій одежі, а всередині є вовками хижими" (Матф., 7, 15). Вживається для характеристики лицемірної людини, яка під маскою доброчесності приховує злі наміри.... смотреть
1847-1918, антрополог, етнограф, археолог; учасник київської Громади; 1879-1905 на еміграції у Франції; 1905 після повернення у Петербурзькому, Київськ... смотреть
1847-1918, антрополог, етнограф, археолог; учасник київської Громади; 1879-1905 на еміграції у Франції; 1905 після повернення у Петербурзькому, Київському унів.; дійсний член НТШ, Рос. Географічного товариства в Петербурзі, Історичного, Антропологічного товариств у Парижі; понад 200 наукових праць; Етнографічні особливості укр. народу, Студії з укр. етнографії та антропології.... смотреть
(1847-1918), етнограф, антрополог і археолог Народився Федір Кіндратович Вовк 1847 року в селі Крячківцях Пирятинського повіту Полтавської губернії. Походив із старовинного козацького роду. Закінчив Ніжинську гімназію, вступив до Новоросійського (Одеського) університету, невдовзі перейшов у Київський університет ім. св. Володимира на природничий відділ. Вивчає хімію, ботаніку, зоологію, пізніше порівняльну анатомію, анатомічну антропологію. По закінченні університету стає членом Київської Громади, разом з М.Драгомановим, В.Антоновичем, Тадеєм Рильським, П.Чубинським, П.Житецьким бере участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. У 1874—1876 роках працює помічником ревізора губернського секретаря і одночасно у Південно-західному відділі Росій-ського географічного товариства як його засновник і дійсний член. У 1874 році бере участь в організації та діяльності III Археологічного з’їзду. У 1875—1876 роках разом з В.Антоновичем працює в археологічній експедиції у Київській та Волинській губерніях. Активна діяльність громадівців викликала переслідування з боку царського уряду, багатьох громадівців було репресовано, заслано в різні кінці імперії. 1879 року Ф.Вовк змушений емігрувати за кордон, спершу в Болгарію, де досліджує етнографію автохтонного українського населення, а з 1887 року — у Париж, столицю тогочасної антропологічної школи. Студіює праці визначних вчених Манувріє, Топіара, Ерве, Амі, Летурно, які грунтуються на синтезі антропології, порівняльної етнографії та археології, працює у «Школі вищих досліджень», «Антропологічній школі», «Музеї історії природи» під керівництвом видатних природознавців Брока, Тейлора, Галлі. 1900 року за докторську дисертацію «Скелетні видозміни ступнів у приматів і в людських расах» одержав премію Російської Академії наук. У 1904—1906 роках на запрошення Наукового товариства ім. Т.Шевченка працює в експедиціях у Галичині, Буковині й Угорщині, друкується у французьких виданнях, знайомлячи Західну Європу з Україною. В січні 1906 року царський уряд дозволив вченому перебратися у Петербург, де він стає доцентом Петербурзького університету, читає курс анатомічної антропології, доісторичної археології та порівняльної етнографії, водночас створює український відділ експозиції Етнографічного розділу Російського музею у Петербурзі. 1908 року вчений стає членом Українського наукового товариства у Києві, здійснює сенсаційне відкриття пізньопалеолітичної стоянки біля села Мізин на Чернігівщині. З 1909 по 1911 рік здійснює ряд експедицій по Україні. Дослідження вченого опубліковані більш ніж у 200 наукових працях, серед яких найвідоміша «Український народ у його минулому і сучасному» (1916), у якій вчений на основі своїх досліджень дійшов висновку, що українці становлять окремий антропологічний тип, відмінний від сусідніх слов’янських народів. 1917 року після падіння Російської імперії Київський університет обрав Ф.Вовка професором географії та антропології й запросив до Києва. Повертаючись на батьківщину, у 1918 р. він раптово помер у білоруському місті Жлобино. Федір Кіндратович Вовк належав до плеяди найяскравіших особистостей України кінця XIX — початку XX століття, в якій світилися імена Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського, Івана Франка, Михайла Грушевського... Розбуджені до подвижницького наукового та літературного життя генієм Тараса Шевченка, вони кожен у своїй царині вписали яскраві сторінки в історію національної культури. Федір Вовк своїми дослідженнями розвінчував псевдонаукові теорії імперських істориків М.Погодіна, А.Соболевського, котрі лукаво доводили, що Україна — це усього лише «юг России», її окраїна, й заперечували саме існування українського народу, його мови, культури. У своїх численних працях з археології, антропології та етнографії вчений у ті часи переконливо довів, що українці — окремий, відмінний від інших слов’янських народів, антропологічний тип, що має цілком оригінальні етнографічні особливості. Завдяки низці його праць на українському матеріалі з порівняльної етнографії — нового в той час у Європі методу систематизації, класифікації та обробки етнографічних даних — українська етнографічна та археологічна науки піднялися на один рівень з найрозвиненішими європейськими народознавчими науками кінця XIX-початку XX століття. Відомо, що до появи праць Федора Вовка українська етнографія була простим описом особливостей народу, в якому переважало захоплення лінгвістикою та фольклором і нехтувався матеріальний побут та його пам’ятки, виявлені під час археологічних дослід-жень. Вчений, дотримуючись ідей і засад французької антропології, що мала провідну в той час природничу та антропологічну школу, переконливо доводив, що етнографія є галуззю антропології як передісторії. Світове визнання принесла вченому надзвичайно цікава й донині неперевершена праця вченого, побудована на широкому матеріалі світової порівняльної етнографії із залученням величезного кола джерел, — «Шлюбний ритуал та обряди на Україні», яку було видано спершу в Болгарії, згодом у Парижі (1892). Перебуваючи тривалий час у вимушеній еміграції, Федір Вовк узяв на себе важку ношу популяризатора України та її культурних надбань: активно публікує в зарубіжних наукових виданнях численні розвідки, в яких знайомить Європу з нашою самобутньою культурою, етнографією і висвітлює її з точки зору західноєвропейської науки. Водночас він у численних статтях у російських та українських виданнях публікує український матеріал і вказує на його всеєвропейське значення, переконливо доводячи, що тільки тоді українська археологія та етнографія стануть на справді науковий грунт, коли українські вчені переконаються у її здобутках у Західній Європі й не будуть голослівно тішитися зі своєї самобутності. Федір Вовк мав на озброєнні найпередовіші методи у галузі антропології та етнографії, він був взірцем вченого, який поєднував практичну роботу під час розкопок в експедиціях з дослідженнями у науковій лабораторії. Як згадував його учень, археолог та культуролог Л.Чикаленко, його обурювали антинаукові «досліди», що їх проводили вчені з імператорської археологічної комісії, які «науку повернули в звичайне шукання скарбів, золота для прикраси Ермітажу, і до них часто звертався... словесне, і на наукових зборах, і друком, благаючи їх принаймні не нищити при своїх «дослідах» кістяків людських та звірячих, які можуть дати природознавству величезної ваги матеріал». Глибокі знання народного побуту, звичаїв, вірувань, історичного минулого України, подиву гідна освіченість вченого в різних галузях природничих наук знайшли відображення у першій на той час в українській науці грунтовній монографії «Український народ в його минулому та сучасному», виданій у Петрограді 1916 року. До неї увійшли дві праці — «Антропологічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості українського народу», які й донині є чи не найкапітальнішими дослідженнями про самобутню культуру українського народу. Федір Вовк працював також у галузі історії літератури, архітектури, мистецтва, публіцистики. Відо-мі його спеціальні праці про український орнамент та про українські дерев’яні церкви. Він також залишив помітний слід і як історик літератури, написавши працю «Т.Шевченко і його думки про громадське життя» (1879). У 1876 і 1878 роках він брав участь у виданні в Празі та Женеві «Кобзаря» Т.Шевченка, написав до женевського видання передмову, в якій виявив глибоке розуміння ролі Шевченка в національно-визвольній боротьбі українського народу, простежив його політичну біографію й дав аналіз його суспільно-політичних, соціально-економічних, історичних та етичних поглядів. Радянське шевченкознавство відкидало цю працю Ф.Вовка через заперечення ним «органічного зв’язку Т.Шевченка з революційною демократією». Спадщину вченого за радянського часу використовували усі антропологи та етнографи, проте її було вилучено з наукового обігу й заховано у «спецхранах» з тавром українського буржуазного націоналізму. Навіть портрет його восени 1972 року було знято з галереї визначних вчених у приміщенні секції суспільних наук Академії наук України. Нині ж, після тривалого замовчування, праці видатного вченого, його теорія, суть якої полягає в тому, що «український народ на всій території, що її він заселяє, являє собою одну етнографічну цілість, цілком виразно відокремлену з-поміж інших слов’янських народів», здобула право на своє друге життя і продовження у працях нової генерації українських археологів, етнографів та антропологів. Федір Кіндратович Вовк, всіма своїми думками та почуттями в Україні перебуваючи, бере на себе важку місію — зв’язати українську науку з французькою і стає на довгі часи чи не єдиним містком, через який наукові думки Західної Європи доходять до нас і навпаки. Л.Чикаленко. 1917. ** З початком 70-х років XIX ст. зложилася у Києві громадка людей, українців, якій в історії нашого духовного розвою не легко підшукати пару. Переважно люди з немалими, деякі між ними з першорядними талантами, високоосвічені, оживлені найкращими ідеями свого часу... Головними верховодами тої громадки були В.Антонович і М.Драгоманов... А обік сих двох — цілий ряд інших, що тривкими знаками вписали свої імена в історію укр. науки і письменства: Житецький, Михальчук і Науменко — філологи, Русов, Вовк, Лисенко — ціла плеяда діячів, що при інших, щасливіших обставинах могли зробити дуже багато, та й так, серед дуже тяжких злигоднів, зробили немало... /**І.Франко. 1902.**/ ** За XIX вік український народ дав велику низку славних дослідників наукових. І зараз українська наука може сміло ставати поруч із західною наукою. Я тут тільки нагадаю славні прізвища професорів: В.Антонович, Д.Багалій... О.Бодянський, Ф.Вовк, М.Грушевський, М.Драгоманов, І.Франко... Всі вони повели вперед рідну науку, придбали собі слави й Україні, і більшість з їх добре відома навіть у Європі. /**І.Огієнко. 1918.**/ ** Федір Вовк один вартий цілого інституту етнографії — скільки він зробив за своє життя. /**І.Гончар. 1992.**/... смотреть