ГЛАГОЛИЦЯ

одна з найдавніших (виникла, ймовірно, перед 862-63) слов'янських абеток, створена у відповідній звуковій системі; щодо джерел г. дотепер нема остаточної думки; автором г. вважають одного із слов'янських просвітителів, Кирила; літери переважно пов'язані з грец. алфавітом; складалася з 40 літер; поширилася серед пд. слов'ян, зрідка вживалася і у Київській Русі; лягла в основу кирилиці; в Україні знана до XVII ст.; у Хорватії до кінця XVIII ст. писемність католицької літургії.

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

ГЛАДІАТОРИ →← ГЛАГОЛІН ОЛЕКСІЙ БОРИСОВИЧ

Смотреть что такое ГЛАГОЛИЦЯ в других словарях:

ГЛАГОЛИЦЯ

глаго́лиця• глаголиця- одна з найдавніших слов'ян. азбук. Більшість учених вважає, що її створив бл. 863 просвітитель слов'ян Кирило (див. Кирило і Меф... смотреть

ГЛАГОЛИЦЯ

ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, ж.Одна з двох абеток старослов'янської мови.Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголиц... смотреть

ГЛАГОЛИЦЯ

Одна з найдавніших (виникла, ймовірно, перед 862-63) слов'янських абеток, створена у відповідній звуковій системі; щодо джерел г. дотепер нема остаточн... смотреть

ГЛАГОЛИЦЯ

імен. жін. роду, тільки одн.лінгв.глаголица

ГЛАГОЛИЦЯ

[hłanołycja]ж.głagolica

ГЛАГОЛИЦЯ

-і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови.

ГЛАГОЛИЦЯ

(грам.) азбука (праукраїнська)

ГЛАГОЛИЦЯ

Глаго́лиця, -ці, -цею (азбука)

ГЛАГОЛИЦЯ

-і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови.

ГЛАГОЛИЦЯ

глаго́лиця іменник жіночого роду

ГЛАГОЛИЦЯ

филол. глаголица

T: 160