Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним... смотреть
ГО́ВІР, вору, ч.1. тільки одн. Звучання розмови; гомін.З приміщення професорового долітає до мене якийсь роздратований, але глухий говір (М. Івченко);В... смотреть
го́вір• говір- різновид загальнонар. мови, що вживається на порівняно обмеженій території і характеризується сукупністю специфічних особливостей у фоне... смотреть
-вору, ч. 1) тільки одн. Звучання розмови; гомін. 2) лінгв. Те саме, що говірка 1). || тільки одн., розм. Те саме, що говірка 3). 3) розм. Різні розмо... смотреть
-вору, ч. 1》 тільки одн. Звучання розмови; гомін.2》 лінгв. Те саме, що говірка 1).|| тільки одн. , розм. Те саме, що говірка 3).3》 розм. Різні ... смотреть
Територіальний варіант національної мови, який має фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні особливості й поєднує в собі групу однотипних говір... смотреть
1) sound of talking, sound of voicesтихий говір — low murmur of voices; talk, rumour2) див. говірка
го́вір[гов'ір]-вору, м. (на) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў
імен. чол. родуговор
【阳】1) 说话声, 语声2) 见 говірка
Гаворкагамонкагоман
Говірка, гомін, гамір, погогос, поголоска, чутка, чутки
див. гамір; звучання; мова
Го́вір, го́вору, -ворові; -вори, -рів
-вору m 1. gwara, dialekt, narzecze 2. rozmowa; gwar
{го́вір} -вору, м. (на) -ворі, мн. -ворие, -воріў.
го́вір іменник чоловічого роду
гаворкагамонкагоман
гаворка гамонка гоман
говір, -вору
говор