Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. determine - визначаю, обмежую) - філософське вчення про визначений (не довільний) характер буття явищ; теорія відносин опосередкування, завдяки яким продукуються речі і явища, визначається їхня природа і способи існування. Д. відповідає на питання, чому виникає річ, чим вона породжена, чим визначається її існування і чому вона змінюється і зникає, у що перетворюється. Д. фіксує активність буття та стверджує, що будь-яка річ є результатом зміни інших речей, в них закорінена Ц. ентральним у Д. є принцип причинності, згідно з яким не існує нічим не зумовлених подій, кожне явище породжується іншими явищами. Проте Д. не редукується до принципу причинності, позаяк передбачає не лише породження, а й значно ширший набір детермінуючих дій і відповідних факторів, напр. , умови, за яких діє причина, чинники, які визначають напрям процесу, роль необхідності та випадковості і їх співвідношення у ході детермінації, специфічний вплив цілого на частини, змісту на форму тощо Н. едоліком старого Д., який утримував свої позиції аж до початку XX ст., було те, що він не лише зводив Д. до причинності, а й останню розумів механістичним чином, заперечуючи об'єктивний характер випадковості, статистичних зв'язків. Звідси - заперечення закономірного і детермінованого перебігу біологічних, особливо ж - соціальних процесів чи, навпаки, ствердження їх фатального характеру. Принцип Д. обґрунтовує не лише опосередкованість певного явища іншими, а й визначений характер цієї опосередкованості - не лише якісний, а й кількісний (інакше закони природи не мали б місця). Будь-яке явище детерміноване, хоча вид та кількісні показники цієї детермінації залежать від його характеру. Відношенню детермінації притаманні спрямованість від детермінуючого чинника до результатів детермінації, у той же час ці чинники та наслідки їх дії є відносними. Детермінація може здійснюватися від можливого до дійсного чи від причини до наслідку, від змісту до форми. Але й дійсне може детермінувати нові можливості, наслідок - слугувати народженню нових результатів, форма - визначати зміст. У процесі детермінації детермінуючий чинник визначає природу продукованих ним явищ: речові, енергетичні та інформаційні зміни відбуваються не довільно, а у відповідності з характерними для кожного випадку, цілком певними закономірними відношеннями Ц. е дозволяє говорити про незнищенність, постійне відтворення процесу детермінації. Остання теза може розглядатися як важливий принцип, втіленням якого є закони збереження енергії, кількості руху (імпульсу), електричного та інших зарядів, ізотопічного спіну тощо, різного роду кругообіги у природі, баланси у суспільному житті, зокрема в економіці, збереження генетичної інформації та ін. Важливим проявом відносин детермінації є самодетермінація. Прикладом її є саморегуляція та самоорганізація, що їх вивчають кібернетика і системологія. Згідно з принципом самодетермінації тотальності (лат. totus - весь, цілий), у межах тотальності має місце взаємна детермінація частин і цілого. Зміна відношення частин до цілого одночасно є зміною відношення цілого до частин, суб'єкт детермінації виявляється об'єктом власної активності, внаслідок чого розгортається реалізація можливостей частин і цілого у їх взаємній і постійній динамічній єдності.В. Кизима... смотреть
Філософський погляд, згідно з яким кожне явище є одночасно і неухильно визначеним сукупністю умов, в яких воно виступає; також твердження, що явища під... смотреть
-у, ч. Матеріалістичне вчення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення.
рос. детерминизм (від латин. determinare — визначати) — постановка, розв'язання економічних завдань, коли їх умови формулюються з повною визначеністю, без урахування випадкових факторів.... смотреть
детерміні́зм (від лат. determino – обмежую, визначаю) філософський принцип, що стверджує причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства й мислення. Протилежне – індетермінізм.... смотреть
[determinizm]ч.determinizm
детермінізм; ч. (лат., обмежую, визначаю) принцип у філософії, що стверджує причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства і мислення.
-у, ч. Матеріалістичне вчення про загальну причинну зумовленість явищ природи, суспільства й мислення.
філос.determinism
Детерміні́зм, -му, -мові
детерміні́зм іменник чоловічого роду
Determinisme
Determinisme
Determinism
филос. детерминизм
физ. детерминизм
детермінізм, -у
(лат. determinare — обмежити, визначити) — визначеність чинників комунікативного акту в міжкультурній комунікації лінгвістичними (засоби мовного коду ... смотреть
імен. чол. роду, тільки одн.філос.детерминизм