ДЗЬОБ

орган птахів, утворений видовженими беззубими щелепами, вбраними у роговий чохол, який оточує ротовий отвір.

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

ДЗЮБА ІВАН МИХАЙЛОВИЧ →← ДЗЕФІРЕЛЛІ

Смотреть что такое ДЗЬОБ в других словарях:

ДЗЬОБ

ДЗЬОБ, рідко ДЗЮБ, а, ч. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин. Його голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нічну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими очима (Н.-Лев., II, 1956, 216); — Іхтіологи, здається, кажуть, що меч-риба своїм дзьобом іноді пробиває обшивку корабля в океані… (Кучер, Чорноморці, 1956, 180); Посварилась сойка з дубом, А за що — бог знає; Грозить кігтями і дзюбом, Верещить і лає (Фр., XIII, 1954, 327); // перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях праці і т. ін. Щоб комбайн з соломопресом обслуговувала одна людина, на пресі встановлена світлова сигналізація обриву шпагату і звукова сигналізація намотування шпагату на дзьоб (Колг. Укр., 8, 1961, 15). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 268.... смотреть

ДЗЬОБ

ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин), НІС, ДЗЮБ рідше. На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Томчаній);... смотреть

ДЗЬОБ

рідко дзюб, -а, ч. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин. || перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях... смотреть

ДЗЬОБ

[дз'об]-ба, м. (ў) -б'і, мн. дз'оби, дз'оуб'іў

ДЗЬОБ

рідко дзюб, -а, ч. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин.|| перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях... смотреть

ДЗЬОБ

дзьоб (дзюб) 1. рот (м, ср, ст)|| = брама◊ стули́ти дзьоба замовкнути (м, ср, ст)|| = замкнути браму ◊ да́ти дзю́ба дати поцілувати (ст)|| = дати бузі 2. вул. обличчя (ст)|| = лице... смотреть

ДЗЬОБ

[dz'ob]ч.dziyb

ДЗЬОБ

Орган птахів, утворений видовженими беззубими щелепами, вбраними у роговий чохол, який оточує ротовий отвір.

ДЗЬОБ

імен. чол. родуклюв

ДЗЬОБ

Дзюб і дзьоб, -ба, -бові; дзю́[ьо́]би, -бів

ДЗЬОБ

【阳】 鸟嘴, 喙

ДЗЬОБ

див. ніс

ДЗЬОБ

{дзоб} -ба, м. (ў) -бі, мн. дзоби́, дзоубі́ў.

ДЗЬОБ

дзьоб іменник чоловічого роду

ДЗЬОБ

Beak; bill

ДЗЬОБ

Дзюба

ДЗЬОБ

-а m dziób

ДЗЬОБ

дзьоб, -а

ДЗЬОБ

ნისკარტი

ДЗЬОБ

дзюба

ДЗЬОБ

дзюба

ДЗЬОБ

клюв

T: 121