Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
ДИЯКОН – ДЯКДиякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і ч... смотреть
1. Третій, найнижчий, ступінь священства й церковної ієрархії; дияконство; 2. Особа, що займає найнижчий ступінь церковної ієрархії, яка через рукопокладення прийняла від архиєрея Божу благодать і право допомагати архиєреєві та ієреєві при здійсненні богослужінь і таїнств, не маючи, однак, права здійснювати їх самостійно... смотреть
У перших християн помічник єпископа, що опікувався убогими і хворими; пізніше — духовна особа, що отримала свячення дияконату й готується до священичих... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел., фіз.дьякон
-а, ч., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин.
дия́кон[диейакон]-на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў
[dyjakon]ч.diakon реліг.
-а, ч. , церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин.
Дяк, підсвященик, див. псаломщик
диякон; ч. (гр.) служитель у церкві, що допомагає священикові під час відправи.
церк.deacon
{диейа́кон} -на, м. (на) -нові /-ні, мн. -ние, -ніў.
Дия́кон, -на; -кони, -нів
дия́кон іменник чоловічого роду, істота
церк. дьякон, диакон
-а m rel. diakon
диякон, -а