ЗАЙМЕННИК

частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх; напр., я, він, ти, мій, хтось.

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

ЗАЙНЯТІСТЬ →← ЗАЙЛЕР

Смотреть что такое ЗАЙМЕННИК в других словарях:

ЗАЙМЕННИК

【阳】 语 代词Займенник зворотний 反身代词Займенник присвійний 物主代词Займенник питальний 疑问代词Займенник означений 限定代词Займенник неозначений 不定代词Займенник заперечний... смотреть

ЗАЙМЕННИК

-а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників... смотреть

ЗАЙМЕННИК

імен. чол. родулінгв.местоимение сущ. ср. рода

ЗАЙМЕННИК

займе́нник[займен:иек]-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў

ЗАЙМЕННИК

Частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх; напр., я, він, ти, мій, хтось.

ЗАЙМЕННИК

-а, ч. Частина мови, до якої належать слова, що не називають особи, предмета, якості або числа, а тільки вказують на них, виступаючи замість іменників,... смотреть

ЗАЙМЕННИК

[zajmennyk]ч.zaimek грам.

ЗАЙМЕННИК

-а m zaimek особовий (зворотний, присвійний, вказівний, питальний, неозначений) ~ zaimek osobowy (zwrotny, dzierżawczy, wskazujący, pytający, nieokreślony)... смотреть

ЗАЙМЕННИК

грам.pronoun

ЗАЙМЕННИК

Займе́нник, -ка; -ники, -ків

ЗАЙМЕННИК

{займе́н:иек} -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -кіў.

ЗАЙМЕННИК

Pronomen, stedord

ЗАЙМЕННИК

займе́нник іменник чоловічого роду

ЗАЙМЕННИК

грам. местоимение

ЗАЙМЕННИК

займенник, -а

ЗАЙМЕННИК

ნაცვალსახელი

T: 96