Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»
НЕОПЛАТОНІЗМ - один з основних напрямів античної філософії в пізньоелліністичну епоху, що став логічним поєднанням ідей платонізму, аристотелізму та неопіфагореїзму. Засновником Н. у III ст. був Плотин, якого разом із його учнями Порфирієм та Амелієм відносять до римської неоплатоністичної школи. IV ст. відзначається піднесенням малоазійського Н., пов'язаного з іменами Юліана й Салюстія у Пергамі та Ямвліха і його школи у Сирії, відомих, крім власне філософських надбань, також орієнтацією на практичну містику і теургію. У V - VI ст. центром Н. стають Афіни (школа Прокла) й Александрія, де неоплатоніки приділяли особливу увагу узгодженню вчень Платана тйАристотеля й коментуванню творів останнього. Для філософії Н. характерним є уявлення про ієрархічну структуру та послідовну сутнісно-смислову еманацію сущого - від довершеності та всеосяжності надсущого Єдиного до Чисел як першої без'якісної визначеності буття, котрі далі, через з'єднання з довколишнім інобуттям, отримують якість вже як певним чином оформлений буттєвий смисл, тобто ідея. Сукупність ідей виступає при цьому як Ум, що і є прообразом усіх речей. Коли ж світ ідей, в свою чергу, також з'єднується з інобуттям, ідеї переходять в стан смислового становлення і стають одухотворюючими усе першопринципами, котрі всі разом складають Світову Душу. Подальше становлення Душі гранично приводить до появи нерухомо посталого, що завдяки їй, однак, знаходиться у вічному русі, тобто до появи Космосу. І лише у внутрішньокосмічному становленні виявляє себе такий різновид інобуття, як чуттєва матерія, інакшість якої відносно Ума і Душі полягає в тому, що вона як "несуще" є метою їхнього розпаду й згасання. Філософське пізнання, що є можливим для людини в окресленій структурі буття, полягає в усвідомленні свого місця в ній - як духовного "ув'язнення" в чуттєвій матерії - і в зосередженні власного єства на русі до осягнення Єдиного в над-Умному екстазі. Християнська інтерпретація неоплатонічних тем простежується в творіннях східної та західної патристики О. смислення неоплатонічних уявлень в дусі ісламу відмічають в араб, філософії. Ідеї Н. знайшли свій відгомін в європейських містичних вченнях, середньовічній містиці, у філософії італ. гуманістів, кембриджських платоніків, а також у творах Берклі, Ляйбніца, нім. класичної філософії. Особливе зростання інтересу до Н. в європейській культурі пов'язане з добою Романтизму.О. Сирцова... смотреть
НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч.Філософія періоду занепаду античного світу (III -IV ст. н. е.), в якій ідеї Платона синтезовано з філософськими системами Аристотел... смотреть
Філософська система, розроблена Плотіном, яка спиралася на теорії еманації; прийнята християнськими (Оріген, св. Авґустин), араб. і євр. мислителями, б... смотреть
неоплатоні́зм (від нео... і платонізм) містичний ідеалістичний напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3–6 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне «єдине», що нібито може бути сприйняте людиною лише в екстазі.... смотреть
неоплатонізм; ч. (нео... і платонізм) напрям у філософії періоду занепаду Римської імперії (3 - 6 ст.), який намагався поєднати на основі платонізму різні системи античної філософії. За Н. творцем світу є надчуттєве абстрактне "єдине", що може бути сприйняте людиною лише в екстазі.... смотреть
-у, ч. Філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форму вчення про містичне випромінювання матеріального сві... смотреть
-у, ч. Філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форму вчення про містичне випромінювання матеріального світ... смотреть
[neopłatonizm]ч.neoplatonizm
Неоплатоні́зм, -му, -мові
неоплатоні́зм іменник чоловічого роду
імен. чол. роду, тільки одн.філос.неоплатонизм