НЕОПОЗИТИВІЗМ

напрямок у філософії XX cт.; проголошував програму боротьби з метафізикою, вимоги фізикалізму і заняття науковою філософією, яка розумілася як аналіз мови, а також заклик до єдності науки (Віденський гурток - М. Шлік, Р. Карнап, О. Нейрат, а також Г. Райхенбах, Е. Наґель, А. Аєр).

Смотреть больше слов в «УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)»

НЕОРЕАЛІЗМ →← НЕОПЛАТОНІЗМ

Смотреть что такое НЕОПОЗИТИВІЗМ в других словарях:

НЕОПОЗИТИВІЗМ

НЕОПОЗИТИВІЗМ - третя історична форма позитивізму, один із головних напрямів західної філософії XX ст. На основі вихідних принципів "першого" (Конт, Мілль, Спенсер) та "другого" (Мах, Авенаріус та ін. ) позитивізму Н. поставив за мету довести неможливість "метафізики" (філософії) як у формі раціонального, науково обґрунтованого світогляду, так і як автономної форми теоретичного пізнання та осягнення сутності світу й людини; з огляду на це, Н. прагнув довести безпідставність тих вчень класичної філософської традиції, які вимагали, щоб при розв'язанні онтологічних, теоретико-пізнавальних, методологічних та інших філософських проблем обов'язково здійснювався вибір між матеріалізмом та ідеалізмом. Одним із основних філософських джерел Н. були засадничі філософські ідеї Вітгенштайна "Логіко-філософського трактату", де він стверджував: "філософія не теорія, а діяльність... результат філософії - не певна кількість "філософських речень", а прояснення речень. Глибинні гносеологічні корені проблематики Н. сцієнтистської орієнтації у 20 - 30-ті рр. XX ст. - в ідеях Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Фейгл та ін. ), а після Другої світової війни - у логічному емпіризмі, що здобувся на потужний розвиток у США (Гемпель, Куайн та ін. ). Увага неопозитивістів була зосереджена на дослідженні актуальної філософської проблеми щодо ролі логіко-математичних методів та штучних математичних і логіко-математичних мов науки як процесі пізнання. Йшлося про евристичні можливості математичної логіки як нового етапу в розвитку формальної логіки, про роль наочності та наукових абстракцій у зв'язку з фізичною інтерпретацією неевклідової геометрії Римана в теорії відносності Ейнштейна, а також у зв'язку з фізичним та філософським осмисленням квантової механіки, теоретичний зміст якої був позбавлений наочності, характерної для класичної фізики. Результати дослідження цих проблем виявилися суперечливими, позаяк вони розглядалися в "одному пакеті" з третьою проблемою - про неможливість "метафізики", тобто філософії як змістовної і раціональної форми знання. Н. зберігав за філософією єдину функцію - бути насамперед логічним аналізом мови й понять науки, а потім уже - мови й понять повсякденного знання. Як наголошував Карнап, усе, що залишилося від філософії, - це вже не теорія і не твердження, а лише метод логічного аналізу знань. Твердження науки Н. розглядав як висловлювання вчених, раціональне пояснення яких ґрунтується на двох принципах: 1) зведення, редукція теоретичного знання до емпіричного; 2) чуттєва, емпірична перевірка, верифікація (перевірка, підтвердження) емпіричних висловлювань. Якщо останні не піддаються підтвердженню у досвіді (верифікації), то цього достатньо для з'ясування, які саме висловлювання в науці є істинними, а які "метафізичними". В логічному емпіризмі в основу тлумачення науки було покладено гіпотетико-дедуктивну модель структури наукового знання за умов відмови від принципу редукції та лібералізації вимог принципу верифікації, але при збереженні "антиметафізичних" цілей філософського аналізу знання. До безперечних досягнень сцієнтистських форм Н. належать: уточнення структури теоретичного й емпіричного знання та їх взаємодії, внесок у становлення та розвиток семіотики. Проте нігілізм щодо "метафізики", антиісторизм та абсолютизація можливостей формальної логіки в пізнанні призвели на поч. 70-х рр. до кризи і втрати провідних позицій Н. у західній філософії і до виникнення постпозитивізму. З поч. 40-х рр. в рамках лінгвістичної філософії формується лінгвістичний позитивізм ("пізній" Вітгенштайн, Райл та ін. ), що зберігає певні позиції й нині.Г. Заіченко... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

НЕОПОЗИТИВІ́ЗМ, у, ч.Один з основних напрямів філософії XX ст., провідна ідея якого – відкидаючи можливість філософії як теоретичного пізнання світогля... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

-у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови ... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

неопозитиві́зм (від нео... і позитивізм) суб’єктивно-ідеалістична течія буржуазної філософії, Що виникла на грунті ідеалістичного тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки, і поширилася на природознавство й суспільствознавство як спроба пристосувати принципи позитивізму до умов розвитку сучасної науки. Інша назва – логічний позитивізм.... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

-у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови я... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

неопозитивізм; ч. (нео... і позитивізм) течія філософії, що виникла на грунті тлумачення проблем сучасної математики й логіки, особливо математичної логіки, і поширилася на природознавство й суспільствознавство як спроба пристосувати принципи позитивізму до умов розвитку сучасної науки. Інша назва - логічний позитивізм.... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

Напрямок у філософії XX cт.; проголошував програму боротьби з метафізикою, вимоги фізикалізму і заняття науковою філософією, яка розумілася як аналіз м... смотреть

НЕОПОЗИТИВІЗМ

неопозитиві́зм іменник чоловічого роду

НЕОПОЗИТИВІЗМ -У

імен. чол. роду, тільки одн.філос.неопозитивизм

T: 31